О. Ярослав: Проголошувати Добру Новину скрізь!

_1Інтерв?ю з о. Ярославом Палкою – Головою новоствореного Білоцерківського деканату Київсько-Житомирської Дієцезії, після зустрічі настоятелів парафій дієцезії з архієпископом Петром Мальчуком на завершення реколекцій, що відбувались у Зарічанах.

– Слава Ісусу Христу!

– Навіки слава!

– Отче, Ви зараз були призначені деканом нового деканату Білої Церкви Київсько-Житомирської дієцезії, скільки парафій є у вашому деканаті?

-Згідно Декрету єпископа, 12 парафій.

– В яких місцевостях?

– Це, між іншим, Біла Церква, Обухів, Сквира, Безпечна, Шамраївка, Миронівка, Богуслав і ще декілька навколишніх центрів.

– Скільки років Ви уже тут в Україні священиком?

– Я вже служу, допомагаю Церкві в Україні, в Київсько-Житомирській дієцезії вісімнадцятий рік.

– А яка була Ваша перша парафія в Україні?

– Я розпочинав своє душпастирське служіння в Україні від парафії в Новій Борові, це Житомирська область, Володарсько-Волинського району.

– Що Ви пам’ятаєте з тих часів, коли Ви приїхали? Якими були Ваші перші враження, коли починали своє служіння священицьке? Що найбільше доторкало Ваше серце в тих часах?

– Складне питання. Перша річ це те, що я не міг розмовляти, ні міг комунікувати з людьми – і це була така трудна річ спочатку, коли я мусив вивчати мову і вона не дуже йшла мені – це перша річ. Друга: Церква в Україні виглядає зовсім по-іншому, ніж в Польщі – я мусив перелаштовувати своє мислення, своє бачення, своє спостерігання Церкви.

– Думаю,що за ці роки багато чого змінилося в Церкві в Україні, зокрема в Київсько-Житомирській дієцезії. Які, на Вашу думку, є найбільш важливі і термінові питання для нас сьогодні?

– Я можу сказати, що сьогодні ми слухали єпископа Яна, який згадував початки свого єпископства, і я бачу, що Бог є вірним, як Бог діє, і за ці 18 років можу згадувати, що було тоді – і що зараз є, і як Бог нами користувався, нами – слабкими грішними священиками. Наприклад, от такий факт дуже яскравий: кількість священиків – як вона збільшилася. Священиків звідси – з України, з цієї єпархії. Це дуже конкретний знак, що дійсно Бог діє й допомагає стабілізуватися Церкві тут, на цій землі, у ці страшні часи, які 24 роки тому, так –умовно – кажучи, закінчилися. Відносно другої частини питання: думаю, нам треба виконувати місію Церкви. Нас є сьогодні вже набагато більше – кажу про священиків, а також про парафіян, дієцезіян, щоби виконувати свою місію, тобто проповідувати. Тобто, проголошувати Добру Новину скрізь – скрізь, не тільки в костелах, в капличках – скрізь, де Бог нас поставив: де працюємо – в школі, на кожному місці. І…потихеньку робити те, що робиться в кожній Церкві по всьому світу, тобто відправляємо службу, проводимо катехизацію, допомагаємо людям, які жили багато років без Бога, до Нього прийти, вирішувати різні духовні проблеми, ну і, найважливіше, – те, що творити Євхаристію: великою пошаною, і вірою, і честю відправляти Євхаристію.

– Як Ви дивитесь на стан парафій, які нині охоплює Ваш новий деканат? Скільки священиків є у Вашому новому деканаті? І що Ви хочете їм сказати зараз, беручи до уваги цю специфічну ситуацію, про яку ми говорили?

– Я ще не встиг порахувати, скільки священиків. Але нас є небагато. Наш деканат це, можна так сказати, Південна частина Київської області, це Білоцерківський район, Сквирський, Богуславський, Миронівський, Фастівський, Обухівський, по-моєму. Може, щось забув, не сказав. Що сказати: все, що ми робили до сих пір – це було давати людям почуття, що існує щось стійке, щось, що не змінюється. Наша ця служба недільна чи протягом тижня відбувається кожен раз, чи майже кожен раз з тими, хто мають потребу, шукають допомоги у Господа, мають прагнення робити щось зі своїм духовним життям, зі своїм християнством, щоби мали цю впевненість, правда? Ага! Ця Церква функціонує, вона діє, працює, священики там є, і там можна отримати духовну допомогу.

– Дякую, отче! І бажаю Вам успіхів у Вашому новому служінні!

Розмовляв о. Дієго Саєз Мартін, Директор Католицького Медіа-Центру

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.